«Холодний душ для підлітка» (11 правил Білла Гейтса)

Правило 1: Життя несправедливе - звикніть до цього! 

Правило 2: Світу наплювати на вашу самооцінку. 

Правило 3: Ви не отримуватимете 60000$ на рік відразу після школи. 

Правило 4: Ви вважаєте, що ваш вчитель дуже вимогливий? Почекайте, коли станете начальником ви. 

Правило 5: Подавати гамбургери - не нижче за вашу гідність. 

Правило 6: Якщо ви сіли в калюжу, це не вина ваших батьків, не рюмсайте, вчіться на помилках. 

Правило 7: До вашого народження батьки не були такими вариводами, як зараз.

 Правило 8: Ваша школа, можливо, і не ділить на лідерів та невдах, але життя - ні. 

Правило 9: Життя не поділене на семестри. У вас не буде літніх канікул. 

Правило 10: Телебачення - це не реальне життя. 

Правило 11: Будьте ввічливими із «зубрилками» і «ботаніками». Не виключено, що незабаром ви працюватимете на одного з них.

Присвята моїй вчительці

ПРЕКРАСНЕ У ЖИТТІ

Іду стежиною Життя... Того величного, незбагненного дива, подарованого самим Небом. Вдалині бачу лише заграву сонця як далеку свою життєву мрію. Трави котяться по стежині; десь сюрчать у покосах коники. Завмирає день… А на душі якось святочно і велично. Вдивляюсь у далі, ніби намагаюсь побачити щось незрівнянно прекрасне, надумане і вимріяне мною… Та ось сяйнула зірка і позолотила дрібно-дрібно усе небо… Ніч якась сьогодні не ніч. Ясно так і зворушливо тихо. Чути потьохкування солов’їв, таке далеке, як відгомін моєї душі. Он виглядають голівки ромашок, хитається од вітру червоний мак, вабить нічних метеликів зоряна волошка. А я йду, і чомусь радію від усього серця, і чомусь соромно йти на крилах такої краси. Та дивний місяць підморгує мені, підбадьорюючи на майбутній шлях, ніби хоче показати, що то все краса в моїй душі, мого життя.

Йду, тихо ступаючи, боячись порушити спокій. Чую стукіт свого серця, чи, може, то б’є камінням вода? Прислухаюсь до свого дихання, а воно здається шепотом вітру, що хитає червоний мак. І в цю мить я почуваю себе усім єством частинкою тієї краси, того миру-спокою, того ходу Життя. Міниться, барвиться, кольориться земля, дихає зі мною небесним животоком…

І так хороше мені, ніби зустріла своє життя на стежині прекрасного, а з ним і свої радості, й смутки, далекі і близькі, а все ж дорогі мені. І так хочеться проспівати пісню Життю, яке дарує нам таку радість і стільки краси, але не можу: в захопленні завмирає серце, переповнене щастям і мрією.